"Двадцятилітні"
вербатім або документальна драма
 Ну хочу сказати, пішли ми взяти тої баланди в столову. І Оленка каже: «О, Марійка дивися, шкварки є, сьогодні!» Я так приглядаюся і кажу «Ой, Оленко, якась дурна, які шкварки, та то ж таракани.» |  |  |
|---|---|---|
 В тюрмі на Лонцького. Оживлення камер. |  - Каличорт Роман З 12 років допомагав батькові, який співпрацював з УПА. Після його арешту виконував батькову роботу, збирав інформацію, давав знати коли безпечно переходити село. В 14 років вивезений в Казань і перебував там в колонії. Зараз проживає в Сопоті Сколівського району. |  - Ярослава Менкуш З 19 років організовувала жіночу сітку УПА в Городоцькому районі, проводила навчання. Перший чоловік Іван Білий загинув в УПА, а донька до 12 років виховувалася у тітки і не знала своєї справжньої матері. Їй було 16 років. … коли війна почалася. |
 Пані Ліда Гоянюк , За чоловіком Біль. У віці 21-го року потрапила у Освенцім, де пробула три роки, три місяці і три дні. Повернувнись допомагала упівцям. З німецького полону упівці викрали сестру Зеню, яка пішла в ліс і була там до арешту. Зараз пані Ліда Біль у віці 91 –го року проживає в Коломиї. |  Любомир Полюга. З 19 років був в охороні Шухевича, виконував особливі доручення провідника. В 22 роки арештували коли був на 3-му курсі медінституту. Відбув заслання де одружився з Дарією. На поселенні народився їх первенець. Обоє вони добилися права закінчити медінститут – дозволили, правда тільки у Казахстані. Зараз проживає з дружиною у Львові. З 17-ти членів сім’ї були арештовані і вивезені 16 чоловік. |  |
 Полюги Дарія і Любомирфото з прем'єри вистави 14 жовтня 2012 року у підземеллі церкви Преображення Господнього. |  |  |
 З вистави в "Тюрмі на Лонцького" |  Актори по камерах читають спогади ув'язнених |  |
 |  |  обговорення |
 |  |  З вистави у "Тюрмі на Лонцького" |
 |  |  |
 |  глядачі, що висловлюються на обговоренні. |  Куратори фестивалю – Катерина Бабкіна та Андрій Май. — з Kateryna Babkina в «Document. International Theatre Festival» |
 |  |  |
 |  |  |
 |
Для нас, учасників цієї постановки, тема УПА дуже рідна і близька. Це історія наших родичів, які доживають свого віку, або покинули нас. Ми пам'ятаємо про цю боротьбу із їх спогадів, їм тоді було чотирнадцять, шістнадцять, двадцять років... Вони були такими молодими, але свідомими свого вибору.
Хотілося перенести їх спогади, і передати частинку їх подвигу, але не у мертвому вигляді підручника з історії чи статистики.
Чи вони боялися? Якими були завдання? Чи любили? Як народжувалися їхні діти? Як вони вижили?
Всі свідчення, шо використані у виставі є від упівців, які пішли в ліс чи підпілля не маючи двадцяти років, тому вистава називається «Двадцятилітні».
Команда Майстерні «Мистецький простір» що працювала над виставою:
Композиція з інтерв'ю та режисура - У. Мороз
Читають інтерв`ю :
Ліди Біль (Гоянюк) і Марії Дужої (Макогон) - Мар'яна Кривдик
Степана Родаманського та лист до донечки Мотреньки від Григорія Вацеби - Василь Когут
Дмитра Хомина та Романа Каричорта - Ярослав Василик
Любомира Полюги - Роман Кривдик
Дарії Полюги(Мацюк) та лист до донечки Мотреньки від Бабінчук Марії - Кривдик Христина або Дзвінка Манько
Пантелеймона Блажуня - Роман Мартин або Ярослав Федорчук
Ярослави Зіневчик (Менкуш) - Анастасія Сімака
Гітара - Данило Клех
Вокал - Дзвінка Манько
Тіні члени ОУМ «Спадщина», Мирослава Клех
Вербатім, або документальна драма це вид театру у якому немає літературно опрацьованого слова, а драматург створює композицію із частин інтерв'ю, взятих від різних людей згідно заданої теми.
Матеріали використані у виставі надала "Територія терору", історик Володимир Дудко.
Вистава створена у співпраці із ОУМ "Спадщина".
Прем’єра „Двадцятилітніх” відбулася на свято Покрови 14 жовтня у підземеллі церкви Преображення у Львові. Наступні вистави відбували на різних майданчиках Львова : у меморіальному музеї "Тюрма на Лонського", Музей визвольних змагань, ВИШі міста, Музей книги та друкарства (Київ), участь у фестивалі "Документ".